Стали відомі нові приголомшливі подробиці смерті молодої дружини міністра культури


Стали відомі нові приголомшливі подробиці смерті молодої дружини міністра культури 

Дружина Нищука померла через добу після прем’єри вистави про Ступку, який був її «оберегом»

У понеділок, 10 жовтня, в Театрі ім. Франко з 11:00 до 13:00 пройшло прощання з дружиною міністра культури Євгена Нищука (43 роки), актрисою Оксаною Батько-Нищук (43 роки), яка померла уві сні в ніч з 6 на 7 жовтня. Пізніше її поховали на Байковому кладовищі. Євген залишився з 21-річним сином Олексою, який вчиться в Театральному інституті ім. Карпенко-Карого на факультеті кінознавства.

Більшість друзів Оксани, кажучи про неї як про актрису, згадують в першу чергу її дебютну роботу в театрі – роль Мавки у виставі «Лiсова пiсня». А столичні театрали добре пам’ятають її за кількома ролями в спільних постановках з Богданом Ступкою. Передає http://korupciya.com/

В першу чергу це один з головних спектаклів самого маестро «Тев’є-Тевель», де вона зіграла одну з дочок його персонажа Хаву. «Король Лір», в якому Оксані дісталася роль Корделії – дочки Ліра у виконанні Ступки.

І ще один спектакль «Істерія», де Ступка грав Фрейда, а Оксана його пацієнтку Джесіку. Досить символічно, що Батько-Нищук померла через добу після того, як в Театрі ім. Франко пройшов спектакль пам’яті Ступки «Крила: Вечір з Богданом».

Актор Олексій Богданович розповів, що Ступка дуже трепетно ставився до Оксани: «Богдан Сильвестрович опікувався її по-батьківськи з тих пір, як вона прийшла до нас в Театр ім. Івана Франка.

Оберігав її від кількостей колег і тієї жорсткої конкуренції, яка завжди панує в будь-якому театрі. Він бачив і розумів, що вона дуже ранима, але при цьому хороша драматична актриса. До того ж вони майже земляки: Оксана родом з Коломиї, Ступка – зі Львова ».

Після смерті Богдана Сильвестровича спектаклі, в яких він грав, були зняті з репертуару, і це стало причиною того, що актриса рідко з’являлася на сцені.

А після того як Нищука призначили міністром культури, припинив своє існування і спектакль «Ассо та Піаф», який йшов в театрі «Сузір’я» – Оксана там грала разом з чоловіком.

Можливо, ця незатребуваність також позначилася на її емоційному стані, тим більше що в кіно вона практично не знімалася.

«Такий тонко відчуває героїні важко підібрати роль, та й вона завжди дуже серйозно ставилася до тих сценаріями, які їй пропонували. Все було не те, – згадує її однокурсник актор Анатолій Суханов. – Оксана була зіркою нашого курсу. Ще будучи студенткою, вона вже грала Мавку.

А це велика рідкість, щоб актор, будучи ще студентом, відразу опинявся в головній ролі. Вагітність Оксани якраз припала на цей період. Ми всі знали про її положенні і тому слова її героїні: «Я ношу в серці те, що не вмирає» сприймали по-особливому. Та й Оксана сама ставила так акцент, що мова у неї йшла не про свободу, а про майбутню дитину ». За словами Олексія Богдановича, Мавку-Нищук важко дався перехід до вікових ролей. «Вона не могла змиритися, що їй вже потрібно грати мам, а не дочок», – говорить Богданович.

Останньою роллю Батько-Нищук в театрі стала робота у виставі «Санація» за п’єсою Вацлава Гавела, прем’єра якої відбулася на початку цього літа.

«Вона повинна була якраз в кінці минулого тижня виїхати з цією постановкою на гастролі до Чехії. Їй дісталася роль архітектора Луїзи, яка, як і інші герої п’єси, не може влаштувати своє особисте життя. А буквально днями вона до мене підходила і пропонувала заново поставити спектакль «Украдене щастя». Себе вона бачила в ролі головної героїні Анни, а мене – в ролі Миколи Задорожного, якого свого часу грав Богдан Ступка. Оксані був близький дух Західної України, описаної Іваном Франком в цій драмі. Пам’ятаю, ми дуже часто просили її заспівати коломийки, яких знала безліч. На жаль, більше ми їх не почуємо … »
Технологии Blogger.