передает:http://24tv.ua/
Ендрю Джексон у 1824 році, Семюел Тілден у 1876 році, Грувер Клівленд у 1888 році та Ел Гор у 2000 році – усіх їх об'єднує те, що вони мали би стати президентами США, якщо б голосування відбувалось за традиційною для всього світу системою. Однак у країні №1 сучасного світу главу держави обирають за дещо незвичною схемою.
8 листопада громадяни Сполучених Штатів Америки обиратимуть 45-го президента своєї країни. Чинний глава держави Барак Обама провів у Білому домі два повних президентських терміни і, згідно з 22-ю поправкою до Конституції, не може бути обраним втретє.
Вибори традиційно відбуваються у перший вівторок після першого понеділка листопада – тобто у проміжку між 2 та 8 листопада. Щоправда, обиратимуть громадяни США не президента безпосередньо. Особливістю виборчої системи США є те, що фактично громадяни у кожному штаті обирають не главу держави, а членів Колегії виборників, які й назвуть прізвище Президента та Віце-президента.
Підвалини такої системи були закладені ще у XVIII сторіччі. Законодавці таким чином хотіли забезпечити рівні права для усіх штатів, адже система "одна людина – один голос" нівелює вплив невеликих штатів.
Як проходить голосування
Фактично в бюлетенях 8 листопада виборці голосуватимуть не за конкретного кандидата в президенти, а за виборників, які зобов'язуються віддати свої голоси на підтримку того чи іншого кандидата. Виборці розуміють, що, віддаючи голос за виборників, вони, по суті, доручають їм проголосувати в майбутньому за відповідного кандидата, причому в окремих штатах за порушення цього принципу передбачена кримінальна відповідальність.
Сьогодні до складу колегії входить 538 виборників. Кожен штат в цій колегії представляє стільки вибірників, скільки представників цього штату засідає в двох палатах парламенту. А ця цифра, в свою чергу,залежить від кількості населення штату та коригується раз на 10 років. Єдиним винятком є федеральний округ Колумбія – оскільки він не є представлений в Конгресі, у ньому обирають стільки ж виборників, як у найменших штатах, тобто 3 осіб.
Отож, 8 листопада після того, як закриються виборчі дільниці, в кожному штаті окремо почнуть підбивати підсумки голосування. Той з 6 кандидатів (так, у бюлетенях будуть прізвища не лише Клінтон та Трампа, але й Гарі Джонсона від Лібертаріанської партії, Джил Стайн від Зелених, Даррела Касла від Конституційної партії та Евана МакМілана, незалежного політика), хто набрав відносну більшість, забирає усі голоси штату. Найбільш "ласими"шматками є Каліфорнія (55 голосів виборників), Техас (38), Нью-Йорк та Флорида (по 29 голосів).
З правила "переможець забирає все" є два винятки – у Мені та Небрасці, де 2 голоси гарантовано отримує переможець, а інші голоси (2 у Мені та 3 в Небрасці) отримує переможець у кожному конгресовому окрузі окремо.
Фактично результати виборів будуть відомі уже 9 листопада. Адже за всю історію жодного разу так звані "недоброчесні виборники" (тобто ті виборники, які проголосували всупереч волі мешканців штату) не вплинули на підсумкові результати виборів. За останні 100 років випадків "недоброчесного голосування" було всього 9. До речі, у 1872 році таких було аж 63, щоправда, причина проста – в період між голосуванням громадян та голосуванням виборників один із кандидатів, Хорас Грілі, помер.
Отож, щоб стати наступним президентом, Гілларі Клінтон або Дональду Трампу (шанси інших кандидатів на перемогу близькі до 0), необхідно набрати 270 голосів виборників з 538. За даними соціологів станом на ранок вівторка рахунок у протистоянні Клінтон-Трамп складає 272 голоси проти 266 на користь кандидата від демократів. А це означає, що Трампу необхідно у день голосування переконати мешканців Нью-Гемпшира, де розрив між кандидатами складає 0,4%. Адже у решті "синіх штатів" перевага Клінтон більш ніж переконлива (від 1,9% і більше).
Другий етап виборів запланований на 19 грудня – саме у цей день в кожному штаті відбудеться голосування виборників. А вже 6 січня на спеціальній сесії Конгресу США голова сенату офіційно назве імена нових президента і віце-президента країни.
Зібрати найбільше голосів та програти: як це було
Як вже згадувалось на початку, така система виборів 4 рази за всю історію США стала причиною того, що кандидат, який набрав найбільше голосів простих американців, програвав вибори своєму супернику.
Вперше така історія трапилась в 1824 році, коли Ендрю Джексон випередив Джона Квінсі Адамса на 10,5%, однак президентом так і не став. Річ у тому, що на цих виборах жоден з кандидатів не набрав потрібної кількості голосів виборників (у Джексона було 99 голосів при необхідних 131), тому долю президентства вирішила Палата представників (нижня палата парламенту).
Вдруге переможець виборів програв Білий Дім у 1876 році – тоді Тілден набрав 50,9% всіх голосів та 184 голоси виборників (при необхідних 185). Ці вибори були одними з найскандальніших в історії США – 20 спірних голосів у чотирьох штатах зрештою відійшли до головного конкурента Тілдена, Резерфорда Хейза, який і став президентом. А Тілден став єдиним, хто набрав понад 50 відсотків голосів американців, однак так і не потрапив у Білий Дім.
Втретє історія повторилась у 1888 році – тоді Гровер Клівленд отримав на 90 тисяч більше голосів простих виборців, аніж Бенджамін Гаррісон, щоправда, за голосами виборщиків Гаррісон переміг більш ніж переконливо – 223 на 168.
Наступного (і наразі останнього разу) така ситуація повторилась через 112 років – у 2000 році. Тоді кандидат від демократів Альберт Гор набрав 48,4% проти 47,9% у Джорджа Буша-молодшого (понад півмільйона голосів). Однак голоси виборників поділились наступним чином: 271 у Буша, 266 у Гора. Причому у штаті Флорида, який тоді мав 25 голосів виборників, остаточна різниця між кандидатами склала мікроскопічні 537 голосів при майже 6 мільйонах бюлетенів, тобто менше 0,01%. Перерахунки та судова тяганина тривала понад місяць, доки Верховний суд не визнав остаточний підрахунок голосів у штаті на користь Буша.
До слова, якщо б перенести виборчу систему США на українські реалії (225 виборників за кількістю виборчих округів до Верховної Ради), то у 2010 році за даними першого туру перемагав би Віктор Янукович (як це й сталось), а от за підсумками другого туру, коли вибір йшов між Януковичем та Тимошенко, перемогу отримала б саме Юлія Володимирівна.
Отже, вже 9 листопада світ може дізнатись прізвище нового президента США – за умови, якщо не повториться ситуація 2000 року, коли долю нового господаря Білого Дому визначатимуть 0,009% мешканців одного із штатів.