Але коли ми прийшли на кладовище після похорону...від побаченого затремтіли не тільки руки і ноги, а й кожна клітиночка мозку. Шок. Ступор. Мурашки...
У меня всегда полные карманы денег (бинарные опционы)
Вперше в житті було неймовірно важко фотографувати. Я хотіла б, щоб той, хто посіяв прокляту війну на нашій землі, побачив це фото і нарешті усвідомив, що НЕПЕРЕМОЖНА сила українців в єдності.
І , як бачите, навіть після смерті нас неможливо роз'єднати, поділити, відібрати в нас рідну землю, розлучити друзів... Ми генетично запрограмовані на єдність.
Вічна пам'ять Вадиму Матросову. Глибока повага вірному Другу...
P.S. кажуть, чоловіки не плачуть. А ви подивіться на солдата, що вижив...
Анастасія Іванова.
