передает:http://24tv.ua/
Про хід візиту і його наслідки для України – в матеріалі сайту "24".
Ультимативний візит
Поїздка Рекса Тіллерсона планувалася заздалегідь, і в Москві цьому візиту надавали великого значення. Кремль дуже схильно сприйняв перемогу на президентських виборах Дональда Трампа і не приховував своєї зацікавленості в налагодженні стосунків із Вашингтоном. Як відомо, Трамп під час виборчих перегонів постійно підкреслював свою симпатію до Росії і "друга Путіна".
Але сталося не так, як гадалося. Трамп після приходу до влади досить чітко продемонстрував, що під російську дудку танцювати не збирається. Останнім акордом стали ракетні удари США по військовій базі Сирії, звідки була проведена хімічна атака силами Башара Асада по мирному населенню країни. Причому, західні країни практично прямо звинуватили Росію в загибелі від паралітичного газу сотні людей, серед яких третина – діти, оскільки Путін, як відомо, активно підтримує режим Асада. До того ж, як зазначає політичний експерт Сергій Постоловський, на Заході добре розуміють, що хімічна атака урядовими силами Асада відбулася за згоди Кремля або й більше: за його вказівкою.
Хімічна атака
Візит Держсекретаря США відбувся на тлі загострення стосунків з США через Сирію (18+)
Напередодні візиту до Москви Тіллерсон фактично висунув ультиматум Кремлю: Росії необхідно вибрати між відносинами з США і країнами Заходу або з президентом Сирії Башаром Асадом та Іраном. Тобто відмовитися від підтримки Асада і розпочати процес врегулювання конфлікту в Сирії, але без будь-якої участі президента Сирії.
У Москві, зрозуміло, відповіли, що й надалі підтримуватимуть Башара Асада. Але візит Тіллерсона не скасували, хоча під питанням опинилася зустріч Держсекретаря США з Путіним (яка таки відбулася в останній момент – 24). Примітно, як влучно зауважив експерт Богдан Яременко, що супердержави, якою себе позиціонує Росія, не приймають у себе міністрів закордонних справ країн, які щойно завдали по них чи по їхніх інтересах ракетний удар. Цього не роблять навіть "несупердержави", якщо у них є почуття гордості.
Сторони залишилися при своєму?
Судячи з підсумкової прес-конференції Рекса Тіллерсона і міністра зовнішніх справ РФ Сергія Лаврова, розмова між ними була досить напруженою. Якщо говорити мовою дипломатії: сторони не почули одна одну. Більше того, Росія у відповідь стала фактично погрожувати США. Як відомо, Путін заявив, що має інформацію щодо нових "провокаційних" хімічних атак у Сирії з метою дискредитації Башара Асада. Крім того, Москва стала вимагати від Вашингтону доказів того, що хімічну атаку здійснили урядові війська Асада. Як говорить Сергій Постоловський, Кремль грає на випередження, щоб задати свій порядок денний.
Якщо будуть нові хімічні атаки, Кремль хоче перекласти провину за них на США. Сформувати таким чином думку про те, що США хочуть війни і виступають у ролі агресора,
– зазначає експерт.
Заклики Тіллерсона Лавров не почув і не збирався їх слухати
Однак Москва традиційно робить вигляд, що дуже "зацікавлена" у врегулюванні конфлікту в Україні, де російських військ, само собою, "немає". Зокрема – теж заявляє про те, що Мінські угоди – єдиний шлях до розв’язання конфлікту. З однією поправкою: угоди має виконати Київ, а Москва лише – "спостерігач і гарант". МЗС Росії ще й вдалося перед візитом Тіллерсона до шантажу, зробивши заяву про те, щоб США вплинули на Україну, зупинили "партію війни" і "насильницьку українізацію".
Втім, Тіллерсон під час прес-конференції дипломатично заявив, що США надають Мінським домовленостям особливої важливості, і що їхнє виконання залежить саме від Росії.
Росія може досягти прогресу у виконанні Мінських угод шляхом деескалації насильства та вжити заходів для відведення збройних сил сепаратистів та важкого озброєння, щоби спостерігачі ОБСЄ могли виконати свою роль,
– наголосив Держсекретар США.
Як зазначив у коментарі сайту "24" директор Центру суспільних відносин Євген Магда, США прямо говорять, що невиконання Мінських домовленостей саме Москвою негативно впливає на рівень російсько-американських відносин. Крім того, зауважує експерт, Тіллерсон під час візиту до Росії грав на чужому полі як господар і грав достатньо сильно.
Те, що США планують і далі на зовнішньополітичній арені залишатися активним гравцем, свідчить повна підтримка Дональдом Трампом НАТО, який, за його словами, бореться з тероризмом. Іншими словами, скорочення військового потенціалу НАТО не буде, а навпаки. І одна з причин – наростаюча агресія Росії на Близькому Сході і в Україні. До речі, ситуацію в Сирії і Україні Трамп назвав "божевіллям".
Мінський формат і антиросійські санкції
Однак радіти тому, що США не збираються йти на поступки Росії в питанні України – про що, до речі, заявив Тіллерсон у телефонній розмові з Петром Порошенком, передчасно. Україна не є для США на першому місці. Як зазначив Сергій Постоловський, для Вашингтона Близький Схід завжди був більш важливою сферою геополітичних інтересів, ніж пострадянський простір.
Хоча США розуміють, що не мають права здати Україну, але не заради нас, а своїх національних інтересів. Тому що, здавши Україну, погіршать своє реноме і свої відносини з ключовими європейськими країнами,
– переконаний політолог.
Це опосередковано підтверджує питання Тіллерсона до лідерів "Великої сімки" під час нещодавнього саміту щодо того, чому американські платники податків "повинні бути небайдужі" до України. Міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро заявив, що в інтересах США мати безпечну і сильну Європу. Але, як влучно зазначив політтехнолог Тарас Березовець, Тіллерсон "зняв маску благовидого старця і відкрито демонструє всю ширину оскалу американського імперіалізму".
Та й що стосується Мінського формату, то США вказує на те, щоб Росія їх дотримувалася, тому що просто нічого іншого немає. За два роки після Мінська-2 – жодних зрушень. Москва тільки продовжує ескалацію на Донбасі, вимагаючи від України проведення там місцевих виборів під дулами російських автоматів і надання особливого статусу окупованим територіям. Тобто федералізації. США просто використали в цьому випадку стару мантру Німеччини і Франції.
Для Путіна Мінські угоди – зручний формат для подальшого розхитування України
При цьому Білий дім наразі не планує якимось чином вплинути на зміну цього формату і згадати про підписаний США Будапештський меморандум. Як говорить Євген Магда, зрушень у переговорному процесі в Мінському форматі не буде, доки не відбудуться президентські вибори у Франції і парламентські в Німеччині. Тобто десь до осені 2017 року. Тому на цей період, на його думку, що стосується ситуації на Донбасі, нічого не можна виключати. Росія сприймає Донбас як фактор дестабілізації ситуації в Україні і докладає до цього багато зусиль.
Зміна Мінського формату можлива лише за умови згоди усіх учасників. США і так, за їх же висловлюванням, працюють на полях Мінська. Для чого їм брати на себе зайві зобов’язання? Навряд чи це їхня мета,
– зауважує Магда.
Політичний експерт Михайло Басараб взагалі переконаний, що виконання Україною Міських угод може запустити масштабний конфлікт в Європі.
Мінські домовленості на сьогодні – не робочий варіант, це ілюзія, яку створили собі представники західних еліт і українська влада. Це ідея, яка ніколи не буде реалізована, а якщо буде, то призведе до погіршення ситуації і кратного зростання конфлікту, масштабного протистояння вже на території всієї України і матиме колосальні негативні наслідки для західних держав,
– підкреслив Басараб.
Зрозуміло, що Захід не хоче війни з Росією. Крім того, як зауважує Постоловський, розпад РФ не вигідний для США, хоча б з тої простої причини, що це посилить Китай. Тому з Путіним продовжать шукати компроміс. До речі, на саміті G7 учасниці "сімки" відмовилися посилювати санкції проти Росії у зв’язку з подіями в Сирії. За словами Басараба, Захід продовжує вмовляти РФ зайняти конструктивну позицію, тому що досі не виставив правильний фокус і, вимагаючи покарання для Асада, підіграє Путіну, бо відвертає увагу від злочинів російського президента.
Слабкість західних держав у тому, що вони речі не називають своїми іменами. Звинувачення Асада в хімічних атаках – алібі для Путіна, означення його як притомного політичного суб’єкта, з яким можна вести перемовини. Але доки Захід не почне карати Путіна за злочини Асада, намагатиметься знайти вирішення конфлікту в Україні в мінському форматі, а не виставлятиме рахунок Путіну, доти російський президент робитиме те, що й робить,
– наголосив політичний експерт.
Тому Україні, звичайно, необхідно продовжувати дипломатичну війну. Але при цьому розуміти, що наші національні інтереси ні США, ні Європа не захистять. Власне, представники західних держав не раз наголошували на тому, що розв’язання конфлікту в Україні багато в чому залежить від нас самих. Сьогодні для України важливо не тільки показати серйозність і дієвість розпочатих реформ. Потрібно докласти максимум зусиль, щоб наша держава не стала розмінною монетою між США і Росією в сирійському питанні. Кремль чітко показав: від Сирії Росія не відступиться. І буде підтримувати злочинний режим Асада доти, доки Вашингтон не погодиться на певні компроміси. Київ мусить довести, що цим компромісом у жодному випадку не повинна стати Україна.