“Поляки, важко попрацювавши на більш спроможні народи, верталися та вкладали гроші в різноманітні бізнеси – від литва пластмас до ягідників, на яких зараз горбатяться українці. Українці зароблене за кордоном витрачають на розкішні паркани, квартири у Франику, найбільш розвинені – відкривають черговий, стопіісятий магазин секонд-хенду або будматеріалів в рідному райцентрі”, – написав він.
Як приклад він навів чоловіка, якого звуть Захар, і який півроку роботи на поляка “конвертував” в 100 метрів паркану. “Для тих, хто важко вкурює, пояснюю: Захар міг би на ці гроші винайняти репетиторів англійської-німецької та математики, щоб дитина вступила в німецький університет – на шару, як моя вступила в Гаазі. Вивчити малого в польському коледжі колійовому – все краще, ніж в рівненському водоуніверситеті, посадити ягідник, купити десять породистих корів та делавалівську доїлку до них, поставити сироварню, посадити два гектари саду, збудувати бунгало для туристів на літо. Дзуськи. Паркан. З трьох видів каменю”, – написав Кириченко. “Сотні мільярдів баксів за 25 років цей народ інвестував у булшит”- зазначив Владислав у своєму дописі.